Вечірнє небо

Позавчора я сфотографував захмарене вечірнє небо, і цей кадр зберігає особливу атмосферу. Сріблясті перисті хмари розтяглися по всьому небосхилу, створюючи дивовижні візерунки, ніби хтось малював їх пензлем. Їхні легкі форми відбивали останнє світло дня, додаючи небові особливого сяйва. І випадково в кадр потрапили ластівки, що змахували крилами, ніби пливучи в цьому морі хмар.

Це був останній погожий вечір перед дощем. Вже два дні поспіль небо затягнуте хмарами, а дрібний дощ монотонно стукає у вікна, наповнюючи повітря свіжістю. Погода кардинально змінилась, і тепер навколо панує сіра прохолода.

Але те вечірнє небо залишилося у спогадах і на фото — як нагадування про коротку мить спокою й краси перед настанням дощових днів. Ластівки, що майнули на тлі цього неба, тепер здаються символом того, як швидко все змінюється, і як важливо зупинятись та помічати красу навколо, навіть коли вона триває лише кілька хвилин.