Вечірня прогулянка

Привіт, друзі! Вчора ввечері нам з дружиною вдалося здійснити нашу колись традиційну недільну вечірню прогулянку, яку останнім часом було просто нереально зробити через те, що прохолодно ставало лише після заходу сонця.

Температура для прогулянки була досить комфортною, але трохи дратувала всюдисуща пилюка – побічний ефект тривалої спеки. Оскільки дощу не було вже давно (насправді лише півтора тижні тому, але здається, що це було ще на початку літа, настільки висохла земля), наші ступні іноді просто "тонули" у дрібненькому поросі на польовій дорозі.

Попри це, вечір мав свою особливу чарівність. Літнє небо було залите м'якими фарбами заходу сонця, а навколо нас, навіть серед сухої трави і високих сосен, природа мала свою неповторну красу. Ми насолоджувалися тихим шелестом вітру у верхівках дерев і зустріли пару, жінку та чоловіка похилого віку, які також скористалися тим, що спека спала, щоб прогулятися у цей чудовий вечір. Це було та символічно, бо ми одразу спроектували себе в майбутнє на декілька десятиліть вперед. Як то кажуть дай Боже дожити - бо окрім війни життя доволі непередбачуване і так, то такі неспішні прогулянки точно будуть в нашому аосеналі (хоча я мрію про більш обширні мандри, бо багато відкладалося на потім, а зараз війна от точиться, то ж дуже не помандруєш... ).

А це фото навіює на мене спокій та умиротвореність, можливо через церкву вдалині, а може через те, що тут не все виглядає таким сухим та запилюченим.