В очікуванні бабиного літа

У нас лише кілька днів як перестало дощити, і нарешті виглянуло сонечко. Перед цим була справжня літня спека, тож чекати на бабине літо, здається, ще рано. Хоча, зізнаюся, я б з радістю побачив у повітрі ті маленькі павутинки, на яких павучки вирушають у свої мандри. Вони завжди створюють особливу атмосферу вересневих днів, коли повітря насичене спокоєм і теплом.

Але поки що їх немає. Навіть звичайної павутини, що часто прикрашає ранкові вересневі кущі, теж ніде не видно. Лише сьогодні вранці, коли вийшов надвір після сніданку, помітив одну-єдину павутинку на ялиночці біля хати. Вона була настільки тонкою і ніжною, що на мить здалося, наче природа ще не до кінця вирішила, чи дійсно прийшла осінь.

Ці маленькі деталі – павутинка на гілці, промені сонця крізь хмари – нагадують, як все навколо поступово змінюється. І хоча на бабине літо ще доведеться зачекати, вже відчувається, що осінь потроху вступає у свої права.