Мандрівка до водоспаду Гук

Привіт, друзі! Ми з дружиною давно планували вирватися удвох на кілька днів відпочити. Нарешті ми визначилися з місцем і часом відпочинку і в неділю відвезли дітей до бабусі в Яворів.

Ми обирали готель, чи як тут прийнято казати "приватну садибу", з таким розрахунком, щоб ми могли добратися туди без автомобіля, бо ми ще не є такими щасливчиками. Спочатку пріоритети були на дім, потім війна... Коротше, обрали ми садибу біля Татарова, туди зі Львова ходить автобус і ще 2 кілометри пішки.

Автобус зі Львова відправляється о сьомій, то ж щоб нам встигнути на першу маршрутку о 6:00 треба було прокинутися пів шостої. Коли ми вийшли з дому, стояв густий туман. Було так красиво, що ми з дружиною подумали: "Нащо ті Карпати"? 😄

В автобусі ми по черзі спали (не спеціально, так вийшло), то ж дорога не здавалася такою довгою, але їхали ми приблизно 5 годин. Вийшли в Татарові біля АТБ і потопали собі (перед тим купивши собі деякі продукти). Нашим провідним був маленький песик, який прибився до нас (його видно на другому фото). Жартую, просто він нас супроводжував до самої садиби)).

Ось, до речі, і вона, "Дикий мед" називається:

Ми спеціально обирали готель таким чином, щоб мати можливість відвідувати цікаві місця. Одним з них став водоспад Гук. Гугл казав, що до нього від нас 6 км, але часу в нас було багато і туди вела зручна дорога (автомобілі могли проїхати майже до самого водоспаду), то чому б і ні?

Прогулянка наша була неспішною та дуже приємною, бо місцина надзвичайно красива і хотілося нею милуватися якомога довше. Там, крім самого Гука в кінці маршруту, було чим захоплюватися, з гір стікали десятки струмочків та водоспадиків з усіх сторін. Крім того, ми ішли здовж річки Женець і на ній була купа дуже цікавих місць.

Ці світлини зроблені на телефон, але я мав із собою фотоапарат, то ж там мають бути цікавіші та якісніші фото, якими я поділюся згодом.

А от і фотографії самого водоспаду Гук, до якого ми ішли майже півтора години:

Водоспад справді вражає. З висоти п'ятнадцяти метрів з шаленою силою у кам'яну чашу вривається потужний струмінь води. Сама чаша захоплює не менше, здається, що там вибухнула багатотонна ракета і виламала тисячі шматків зі скелі

Сьогодні плануємо піднятися на полонину Хом'яків, якщо пощастить з погодою 😉.