Краєвиди з балкона

Я рідко буваю на балконі, який розташований на другому поверсі нашого будинку. Адже ми освоїли лише перший поверх, і то він не до кінця облаштований)) Адже це все кошти, кошти, кошти... І час зараз дуже непростий - триває війна з Росією, що не надто сприяє впевненості у майбутньому. Перших пів року повномасштабного вторгнення не було навіть думок взагалі про якесь подальше облаштування будинку, бо в перші дні я готувався захищати свій дім зі зброєю, а дружина сиділа на валізах з дружинами шваґрів, готуючись при найменшому загостренні рушати в бік Польщі. Потім ситуація стабілізувалася, з'явилася певна впевненість (ось така гра слів) у майбутньому (не індивідуальному, звісно, а радше у існуванні країни і існуючого життя), яка зараз знову дещо під сумнівом, то ж і повернулася впевненість, що потрібно робити щось далі, тобто жити, облаштовувати далі побут фактично у голому будинку. Торік дружина замовила майстрів зробили терасу, повісили штори та жалюзі у будинку, підшили дах (не весь ще 😠).

Цього року вже за моєї присутності зробили сходи на другий поверх, замовили шафу в коридор, а то верхній одяг валявся де попало, купили диван у вітальню (а то досі спали на матраці), замовили обідній стіл - загалом дружина про це все писала в окремих постах 🙂. Та й загалом я не хотів писати про наш побут, просто так думка завела, таке іноді буває)). Я лиш хотів сказавти, що поки на другий поверх рідко ходимо і забуваємо, про красиві краєвиди лісу навпроти, які звідти краще видно, ніж з рівня першого поверху, особливо зараз восени. А оце недавно туди зайшов, побачив, яка краса і просто кілька хвилин стояв і милувався і мріяв про час, коли ми це зможемо побачити з вікна нашої спальні, яку ще треба облаштувати. Тоді вийшов на балкон і зроби кілька фото, щоб поділитися з вами, друзі.

Зараз ще й така погода, що похмурий день не виглядає цілком похмурим, коли на фоні темних хмар палахкотять золотом крони дерев. А коли ще й сонце краєчком визирне з-за хмар, то воно просто неймовірно підсвічує той золотистий ліс і сусідський сад, що його видно з балкона. Зараз не хочеться втрачати жодної миті намарно, настільки все красиво, на жаль життя вимагає й інших обов'язків. Але можливо саме тому ці миті милування осінньою красрю і такі цінні для мене.