Весняні квіти. Анемони

Привіт, друзі! Я продовжую ділитися з вами світлинами перших весняних квітів, зроблених на третій рік великої війни в Україні. Нас вбивають, ми намагаємося вижити. Якось живемо, знаходячи в собі сили жити "нормальним" життям, хоча навіть тут на Заході України ніхто не забезпечений від прильоту ракети чи начиненого вибухівкою безпілотника. І навіть коли тут у нас нічого не вибухає, все одно серце обливається кров'ю, коли читаєш про те, як знищують міста, які знаходяться ближче до лінії фронту. Вчора, наприклад, ракета зруйнувала дитячий садочок та коледж у Дніпрі. Є поранені, в тому числі і діти. Добре, що всі були в укритті, а то могло б бути набагато гірші наслідки. Можна було риторично поставити якесь питання до мешканців країни-терориста Росії, але в цьому немає сенсу. Вони просто всі хочуть нас знищити фізично і духовно, стерти з лиця Землі, знищити українську мову і українську націю, то ж ми лише можемо продовжувати робити те, чого вони бояться понад усе - продовжувати жити, бути українцями, пам'ятати про своє минуле та історію українського народу. І встояти ціною надлюдських зусиль. Я вірю, що ми це зможемо, а імперія зла зрештою згине у темряві, а її жителі перегризуть одне одного як щурі!