Сувенір з Китаю. Чайна церемонія

Привіт, друзі! Моя подруга та кума нещодавно побувала в Китаї. О, я їй трохи заздрю, бо діти в неї вже дещо старші, то вона не прив'язана до дому, як пес до будки. Але лише трохи. Бо перше заздрити не гарно і взагалі гріх 😉. А по друге, вона супер молодець, бо розлучена і виховує трьох дітей зараз сама. Але зараз не про це, а про те, що вона як хороша подруга привезла в Китаю для мене маленький подаруночок - чай у дуже гарній керамічній посудині і солодкі (цукрові?) камені. А не знаю, що це, схоже на величезні розплавлені шматки цукру, з ними китайці п'ють чай. Вони не додають цукор у чай, а кладуть цей цукровий камінь під язик і так п'ють. Я спробувала, доволі незвично, але чай начебто і солодкий. А цукру мабуть менше потрапляє в організм, якщо той "камінь" після чаювання витягнути з рота. Але це що треба загорнути у щось і зберігати до наступної "чайної церемонії" чи як 🤔.

Чоловік сказав, до речі, що цей чай пахне як класичний кальян. Мабуть додають його туди 😄.

Маркіян зацікавився китайським чаєм (це якась суміш каркаде і фруктів і не певна що там взагалі було чайне листя). Я налила йому чашечку, чай йому сподобався, бо схожий на компот, який він любить)).