Сухий букет

На моєму столі на терасі стоїть вазочка, зроблена зі старої банки, у якої відпало дно під час квашення огірків (хто не пам'ятає, ось допис про цей випадок). Я вирішила не викидати її, а використати як вазу для невеличкого букета. У ньому сухі стебла польового маку з маленькими маківками та суцвіття кропу, що залишились після збирання врожаю.

Є в цій простоті особлива краса. Сухі рослини мають свою чарівність, їхні форми стали більш виразними, лінії — витонченими. Маківки зберегли свої маленькі коробочки, а суцвіття кропу тепер схожі на мініатюрні парасольки, що ніби застигли в часі. Хоч вони вже не зелені й не цвітуть, але випромінюють природну гармонію й спокій.

Такі композиції нагадують мені, що краса є в усьому, навіть у тому, що вже віджило своє. Висохлі стебла — це спогади про літо, про теплі дні та затишок. Вони — символ того, що природа вічна і прекрасна в кожному своєму прояві, незалежно від того, жива вона чи вже завершила свій цикл.