Помідори з власної грядки

Сьогодні ранок видався особливо теплим і тихим. Вийшла на город, щоб зібрати помідори, які дозріли на грядці. Це така невелика, але особливо приємна радість – побачити, як маленькі червоні плоди перетворилися на щось більше. Взяла в руки відерце й стала збирати помідори, один за одним, насолоджуючись кожним моментом. Вони такі стиглі, налиті сонцем, наче зберегли в собі все тепло цього літа.

Поруч із грядкою цвітуть чорнобривці, невеликі й скромні, але такі яскраві. Їхній аромат ніжно перемішується з легким запахом осені, який вже повільно починає витати в повітрі. Осінь близько, її не сплутаєш з жодною іншою порою. Вона приносить із собою спокій, умиротворення і відчуття завершеності.

Зібравши невеличке відерце помідорів, я відчула неймовірну радість від цієї простої праці. Це маленьке відерце нагадало мені, наскільки важливо цінувати моменти, які дарує нам життя. Сьогоднішній день залишить по собі теплий спогад.