Монастирська пасіка

Привіт, друзі! Сьогодні неділя, а це означає що Даринка має іти на свої недільні заняття при монастирі, куди вона ходить, щоб підготуватися до першої сповіді та урочистого святого причастя. Вона ще замаленька, щоб ходити туди самостійно, то ж її туди хтось супроводжує. Сьогодні була моя черга 🙂.

На вулиці стало прохолодніше, ніж учора, але все ж погода для прогулянки більш-менш нормальна, то ж я собі гуляла по території. Під лісом, попід величезними соснами я побачила різнокольорові вулики. Мабуть це монастирська пасіка, адже пасічництво - це традиційне заняття для монахів спокон віків. Я думаю, це робилося не стільки задля отримання меду (хоча про стародавні рецепти монастирських медовух ходять легенди ☺️), стільки щоб мати багато воску, адже з колись свічки робили лише з воску і лише свічки до настання нового часу давали достатньо світла, щоб довгими зимовими вечорами монахи могли займатися переписуванням книжок та веденням історичним хронік.

Зараз світло дає електрика, але свічки використовуються в церкві досі, більше як данина традиції, їх освячують і ставлять за упокій померлих. Не знаю, чи основна мета цієї пасіки отримання воску чи все ж таки меду, але ці різнокольорові вулики біля лісу, практично позбавленому кольорів (бо ж весна ще не настала і все сіре та похмуре), додають трохи барв та хорошого настрою).

А на землі біля одного з вуликів лежали дві дерев'яні рамки із пустими сотами. Вочевидь мед забрали, але чому не поставили рамку назад у вулик, я не знаю. Але вражає майстерна робота бджіл, які змогли створити такий досконалий геометричний візерунок.