Мокрий Львів

Все ж таки дощ у Львові - цілком буденне та звичне явище. Він тут буває часто, така вже місцева особливість. Може тому, що Львів розташований на головному європейському вододілі, тобто під час дощу вода з одних вулиць в кінцевому підсумку потрапляє в Чорне море, а з інших - у Балтійське. Це відбувається через відповідні системи річок чи річкові басейни, як ми вчили у школі на уроках географії.

То ж я люблю золоту осінь у Львові і вона прекрасна у парках та на околицях, де багато дерев, які осінь розфарбовує своїми барвами. Але Львів центральний, історичний, там мало дерев і багато сірого каменю, то ж влітку він якраз нецікавий, нудний, припорошений пилом. А коли падає дощ, то камінь наливається кольорами, дощ змиває увесь пил з вулиць та будинків і вони виглядають свіжішими, молодшими, наче. скинули сотню-другу років.

Цікаво перетворюються також сучасні заасфальтовані вулиці і пішохідні переходи. Недарма ж існує такий колір - мокрий асфальт)). Так глибокий сіро-темний, не зовсім чорний. А пішохідні переходи стають такими яскравими та барвистими, аж весело по них дорогу переходити)).

На вулицях стає багато парасольок. Але хтось надає перевагу дощовикам, наприклад вулична торгівка, що продає жовтобокі грушки прямо на вулиці, яка тоді має вільні руки і може вільно працювати.

На околицях, де було багато барв, через розфарбовані крони дерев, на них вже не так багато листя, пооблітало. У западинах доріжок поутворювалися калюжі, які потрібно обходити.

Не заздрю комунальникам, яким робочий день ніхто не відміняв через дощ, хоча техніка стоїть. Але дядько в яскраво-оранжевій жилетці щось там робить вдалині, здається він змітає листя докупи.

А скоро вже й сніг з'явиться, можливо навіть вже цими вихідними, хоча це все одно ще не буде надовго.