Дощова негода

Вітаю всіх! Цілий день в моему містечкі був дощ це просто кайф. Не треба рано вранці вставати, довго поспати можно. Та і огород людям по поливає. Люблю таку погоду спішити не треба. Довго можно по лежати обмірковуючі свої всі думки. Мені сьогодні прийшов на думку один вірш поетеси Ліни Костенко

Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.

Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.

Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

Іноді йому буває саме час, особливо в спеку. Ці липневі заходи у третьої декаді місяця мають традиційний щорічний характер.
Дощ приносить чистий аромат та нове життя, любителі дощу також цінують очищувальне оновлення. Поет каже, що дощ прекрасний тим, що він іде спекотним літом, осідає у повітрі та охолоджує спеку.

Цілий день були вдома. Займалися всім чим можно і що придумували.

Миру всім!!!!!