Way of the Cross in #monomad challenge/Хресна дорога(En/Ua)

Hi to all. This Friday, I went to the choir with my son again. This is a church choir and is therefore located on the territory near the Basilica in our city. This time we couldn't go home immediately after the lesson. At that time, the service of God was going on and just as it ended. All the people left the church and blocked our way. I felt that something was going to happen now. My son has religion lessons at school and he knows all the church rules better. Maxim said that ordinary people cannot go further and we have to wait.

Привіт усім. Цієї п'ятниці я знову ходила з сином на хор. Це церковний хор і тому знаходиться на території біля Базиліки в нашому місті. Цього разу після закінчення заняття ми не змогли одразу піти додому. В цей час йшла служба Божа і якраз вона закінчилася. Усі люди вийшли з костелу і перегородили нам дорогу. Я відчувала, що зараз щось буде відбуватися. Мій син має в школі уроки релігії і він краще знає усі церковні правила. Максим сказав, що далі звичайні люди не можуть йти і нам треба почекати.

Men with musical instruments lined up in front of us. And it became quite interesting to me. At that time, it seemed to me that all the people around me knew what was going to happen. Everyone knew, except us. So I waited patiently.

Навпроти нас вишикувалися чоловіки з музичними інструментами. І це стало мені досить цікаво. Мені в цей час здалося, що усі навколо люди знають про те, що зараз буде. Усі знали, окрім нас. Тому я терпеливо чекала.

A policeman came up to the priest, they had a lively discussion for a few minutes. The men from the orchestra listened attentively to this conversation. My son and I discussed musical instruments and how to play them, we even imitated playing the trumpet and saxophone.

До священника підійшов поліцейський, вони кілька хвилин щось жваво обговорювали. Чоловіки з оркестру уважно слухали цю розмову. Я з сином обговорювали музичні інструменти і як на них грати, ми навіть імітували гру на трубі і саксофоні.

After a few minutes, the moderate music of the brass band sounded. I heard deep music and I liked the unity of the musicians in this work. I terribly missed music, theater and performances. Therefore, I was delighted to perceive every musical note.

За кілька хвилин прозвучала помірна музика духового оркестру. Я чула глибоку музику і мені сподобалася єдність музикантів в цьому творі. Я страшенно скучила за музикою, театром і виставами. Тому я з захватом сприймала кожну ноту.

As soon as the music started, people started leaving the church again. Teenagers left the church holding a large wooden cross, while others held a torch with candles. At this time, the city froze. The teenagers stopped, holding the cross. Then something incredible happened. Cars stopped moving, passers-by stopped, and all children and adults did not move.
Then it became clear to me that the Way of the Cross began before the greatest holiday for all Christians, Easter.

З початком звучання музики з костелу почали знову виходити люди. Підлітки вийшли з костелу тримаючи великий дерев'яний хрест, а інші тримали факела з свічками. У цей час місто завмерло. Підлітки зупинилися, тримаючи хрест. Тоді сталося щось неймовірне. Автомобілі зупинили свій хід, перехожі зупинилися, а усі діти і дорослі не ворушилися.
Тоді мені стало зрозуміло, що почалася Хресна дорога перед найвеличнішим святом для усіх християн Великдень.

Станція перша
Пилат засуджує Ісуса Христа до страти.

Station one Pilate condemns Jesus Christ to death.

Women in black continued to carry the wooden cross. Probably, when they say that each person carries his own cross, this is what it looks like. This is something not pleasant, not convenient and difficult. People often cannot stand and leave what makes their life difficult. Well, we are ordinary people and not everyone has superpowers to carry their cross to the end. Overcoming difficulties on your own is very difficult, in fact. I also noticed that when a large wooden cross is carried by several people, it becomes easier and more convenient for them to go forward.

Дерев'яний хрест продовжили нести жінки в чорному. Напевно, коли кажуть, що кожна людина несе свій хрест, то це такий має вигляд. Це є чось не приємне, не зручне і тяжке. Люди часто не витримують і залишають те, що утрудняє їхнє життя. Що ж, ми звичайні люди і не всі мають надможливості донести свій хрест до кінця. Долати труднощі самому дуже важко, насправді. Також я помітила, що коли великий дерев'яний хрест несуть кілька людей, то їм стає легше і зручніше йти вперед.

Everyone began to descend the stairs, children, nuns, priests. The sculpture of the Couple of Roman John Paul II shows the direction with his hand, as if he also took part in this walk of the cross. Such actions bring me many considerations. After all, how can you depict the Way of the Cross if not in a monomad. The Way of the Cross is a tragic story of execution. Many people refuse to believe in Bible stories. But here I felt the same unity in people as in those musicians from the brass band. There was an extremely massive procession, because all the inhabitants of the city had gathered here. And people who for some reason could not join turned around and prayed together with everyone, some even looked out of the windows. Prayers and music sounded from loudspeakers carried by several boys on their shoulders.

Усі почали спускатися сходами, діти черниці, священники. Скульптура Пари Римського Івана Павла другого показує рукою напрямок, наче він також приймав участь у цій хресній ходьбі.
Такі дійства приносять мені багато міркувань. Адже, як можна зобразити Хресну дорогу, як не в мономад. Хресна дорога це трагічна історія страти. Багато людей відмовляються вірити в Біблійні оповіді. Але тут я відчувала таку ж єдність в людях, як в тих музикантах з духового оркестру. Відбувалася надзвичайно масова хода, тому що тут зібралися усі мешканці міста. А люди, які по якихось причинах не змогли приєднатися оберталися і молилися разом з усіма, дехто навіть з вікон визирали. Молитви і музика звучали з гучномовці, які несли на плечах кілька хлопців.

Station two. Men took the cross in their hands. Everything I saw brought tears to my eyes. I felt ashamed for them, but I couldn't help myself. The whole procession began to look to me like a funeral in my village. Tragic notes also appeared in the music of the orchestra. Thank you for your attention and reading. Those is my entry for the #monomad challenge.

Станція друга. Хрест узяли до рук чоловіки. Від усього побаченого мене нахлинули сльози. Мені було соромно за них, але я не могла втриматися. Уся процесія мені стала виглядати як похорон в моєму селі.І в музиці оркестру також з'явилися трагічні нотки.
Дякую вам за увагу і прочитання.