Rainy walk on Wednesday/Дощова прогулянка в середу (En/Ua)

Hi to all! Extreme heat is passing through Europe. I heard in the news that the climate changes every year and the air temperature rises by several degrees. This kind of global warming is not very good. Especially for older sick people.
But we live in Lviv, where rain is always possible. Unexpected rain, thunderstorm, delayed for a week by rain clouds.
And on Wednesday, my son and I were supposed to see my lawyer. It's up to an hour's walk. The road there ran past a large park, an ancient city, beautiful cozy streets. And I had a choice, either to go by bus or car, or to walk.
We decided to leave, because there was a possibility of being late for a meeting with a lawyer due to city traffic.
We just left the house and we walked about 500 meters when it started to rain. And we were without an umbrella. Maxim said that he had a hat on his head and that it would protect him from the rain. The rain was intensifying, people were walking under umbrellas, sadly bypassing the puddles that were filling up with water. Only we shuffle from one tree to another. It was a lot of fun finding a way under cover. We created such a quest for ourselves.

Привіт усім! Європою проходить надзвичайна спека. Я в новинах чула, що клімат щороку змінюється і температура повітря підвищується на кілька градусів. Таке глобальне потепління не дуже добре. Особливо для старших хворих людей.
Але ми живемо у Львові, де завжди можливий дощ. Несподіваний дощик, гроза, затягнуте на тиждень дощовими хмарами.
І в середу я з сином повинна була потрапити до свого адвоката. Це до години ходьби. Дорога туди пролягала повз великий парк, старовинне місто, красиві затишні вулички. І в мене був вибір, або їхати автобусом чи автомобілем, або йти пішки.
Ми вирішили піти, бо через міські затори була можливість спізнитися на зустріч з адвокатом.
Тільки ми вийшли з дому і ми пройшли десь 500 метрів як почав накрапати дощ. А ми були без парасольки. Максим сказав, що він має капелюх на голові і що він його захистить від дощу. Дощ все посилювався, люди ходили під парасольками, сумно оминаючи калюжі, які наповнюватись водою. Лише ми перемішати від одного дерева до іншого. Це було дуже весело знаходити шлях з накриттям. Такий собі ми влаштували квест.

Along the way, we walked under the roofs of buildings, balconies. I felt very fresh from the raindrops. There was a pleasant moisture in the air. It was easy for me to leave. Near the bazaar in the center, flowers were displayed in such a street window. Gladiolus, sunflowers, daisies. We enjoyed staying there for a while, sheltering from the rain.

Дорогою ми йшли попід дахи будинків, балкони. Від крапель дощу мені було дуже свіжо. В повітрі відчувалася приємна волога. Мені було легко йти. Біля базарчику в центрі квітками повиставляли на таку вуличну вітрину квіти. Гладіолуси, соняшники, ромашки. Нам було приємно там перебувати деякий час, ховаючись від дощу.

In one hidden place, Maxim tried on a monument shoulder bag. This monument is located in the courtyard of the Faculty of Geography

В одному заховано місці Максим приміряв пам'ятник наплічникові. Цей пам'ятник знаходиться на подвір'ї географічного факультету.

It seems to me that the rain, like the sun, brings joy to people. We are not made of sugar and the rain is not an obstacle for us. And we went forward, sometimes we anticipated heavier rain under the trees. The cobblestones on the roads glistened, the monuments were washed by the rain and cleaned of city dust. It was very nice

Мені здається, що дощ як і сонце приносить людям радість. Ми ж не з цукру, не розтопимося. І ми йшли вперед, іноді сильніший дощ ми переочікували під деревами. Бруківка на дорогах виблискувала, пам'ятники омиті дощем очиститися від міського пилу. Це було дуже гарно.

We did get to the designated place. I was only 5 minutes late for my lawyer's appointment. We signed all the necessary documents. During this time, the rain sometimes poured, then stopped. And I was very interested in how we would manage to get home in such unpredictable weather. Apparently, an umbrella will not help from such a heavy downpour. And I was also in an area unknown to me at the other end of my city of Lviv

Ми таки потрапили до заданого місця. Я спізнилася на зустріч до свого адвоката лише на 5 хв. Ми підписали усі потрібні документи. За цей час дощ то періщив, то переставав. І мені було дуже цікаво як нам вдасться добратися додому в таку непередбачувану погоду. Мабуть парасолька не допомогла від такої зливи. Та й ще й я була в невідомому мені досі районі в іншому кінці мого міста Львова.

After leaving the lawyer's office, I completely lost my bearings and led my son in the other direction. I understood this later. What followed was even more interesting, because our adventures did not end there, but heavy rain began. I was a little scared because there were no shelters in this area and we just ran forward

Вийшовши з адвокатського офісу, я зовсім втратила орієнтир і повела сина в інший бік. Це я пізніше зрозуміла. Далі було ще цікавіше, бо наші пригоди на цьому не закінчувалися, але розпочався сильний дощ. Я трохи перелякана була, бо в цій місцевості не було укриттів і ми просто бігли вперед.

Wet, but in a positive mood, we did reach some old stop. There we waited for the end of the rain. It lasted a long time, so we had time to see everything around.
This is some old railway station. From time to time a train passed there, but it did not stop.

Мокрі, але позитивно налаштовані, ми таки добігли до якоїсь старої зупинки. Там ми чекали закінчення дощу. Це тривало довгий час, тому в нас був час все розгледіти навколо.
Це якась стара залізнична станція. Час від часу там проїжджав поїзд, але він не зупинявся.

After some time, people came to the stop. They were waiting for a train. Since we had nowhere else to go, I decided to wait with them. Maybe we can get home this day somehow.

За деякий час до зупинки приходили люди. Вони чекали на якийсь поїзд. Так як нам дітися не було де, то я вирішила чекали разом з ними. Можливо ми зможемо добратися додому цього дня хоч якось.

This is my first time in such a situation and I don't know by what energy forces it happened, but the city train was supposed to arrive soon. People told me which platform to go to in order to comfortably get into the train car and that we would go to the railway station, and there it is very close to my house and I would be able to walk with my son.

Я вперше в такій ситуації і не знаю якими енергетичними силами так співпало, але незабаром мав приїхати міський поїзд. Люди підказали мені, на який перон перейти, щоб зручно сісти в вагон поїзду і що ми поїдемо на залізничний вокзал, а там вже дуже близько до мого дому я зможу з сином піти пішки.

Maksym caught up with the car, and we were still waiting for the doors to open. Inside it was dry and quiet. People were tiredly driving from somewhere, silently sitting on benches and looking out the window. We rejoiced at such a happy event that happened to us. The rainy walk brought incredible emotions and experience. The way home lay through the whole city. It's a fast road, but I've never driven it before. I childishly wanted to enjoy this trip. I felt emotional exhaustion because of such unpredictability. That's why I also silently looked out the window.*

Максим наздогнав вагон, і ми ще чекали, поки відчиняються двері. В середині було сухо і тихо. Люди втомлено їхали звідкіля, мовчки сидячи на лавках і дивлячись у вікно. Ми раділи такому щасливому випадку, який з нами трапився. Дощова прогулянка принесла неймовірні емоції і досвід. Шлях додому пролягав через усе місто. Це швидка дорога, але я нею ще ніколи не їхала. Мені по-дитячому хотілося насолодитися цією поїздкою. Я відчувала емоційне виснаження, через таку непередбачуваність. Тому я також мовчки дивилася у вікно.

And he made all kinds of funny faces to cheer me up. I wasn't upset, just tired. It was raining outside the window and I already wanted to go home.

А ще він корчив всякі смішні обличчя, щоб розвеселити мене. Я не була засмучена, а лише втомлена. За вікном йшов дощ і мені вже хотілося додому.

The beauty of railway tracks and old train cars in the rain.

Краса залізничних колій і старих вагонів під дощем.

Thank you all for your attention. We did get home, though it started to rain again. It was a very long walk in the rain. I am very glad that everything ended well.

Дякую всім за увагу. Ми таки добралися додому, хоч знову почав накрапати дощ. Це була дуже довга прогулянка під дощем. Я дуже радію, що все закінчилося добре.

And we also saw a big rainbow that day.

А ще ми бачили велику веселку в цей день.