Дорога додому / The Way Home (Ua-En)

Чому самі мости на фото? Сама не знаю, мабуть, це єдине що я рахувала дорогою додому з відрядження, з якого хотілось повернутись якнайшвидше.

Why are the bridges themselves in the photo? I don't know myself, perhaps this is the only thing I paid attention to on the way home from a business trip, from which I wanted to return as soon as possible.

Дуже дивно, що в час війни, керівництво влаштовує тренінги і навчання, наче за звичайних буденних днів. Хоч і відбувається воно в прекрасних місцях, та якось не про них хочеться розповісти, а саме про ту кількість мостів, які спочатку віддаляли, а згодом наближали і з'єднували мене з домом, з родиною, за яку все одно дуже хвилюєшся.

It is very surprising that during the war, the leadership arranges trainings and studies, as if on ordinary weekdays. Although it takes place in beautiful places, somehow I don't want to talk about them, but rather about the number of bridges that first distanced me, and later brought me closer and connected me with home, with my family, for which you still worry a lot.

Якось так ставалось, що кожні 2 години автобус зупинявся в не зовсім нормальних стоянках, зате можна було відійти від зупинки на перекус, чомусь завжди кидалось в очі спокій оточення, і якоюсь дикою заздрістю покривалось серце. Але думка одна - з родиною нічого не страшить, аби тільки між нами не "зникали мости".

Somehow it happened that every 2 hours the bus stopped in not quite normal parking lots, but it was possible to leave the stop for a snack, for some reason the calmness of the surroundings always caught the eye, and some kind of wild envy filled the heart. But there is only one opinion - nothing is scary with the family, as long as the bridges do not "disappear" between us.

Міст для мене, це не лише архітектурно-інженерна досконалість, а своєрідна транспортна кров'яна артерія між серцем України та її частинками тіла по всій країні. На мою країну напала страшна хвороба, яка нищить мости, села і міста, позбавляючи повноцінного кровообігу в нашому спільному тілі.

For me, the bridge is not only an architectural and engineering perfection, but a kind of transport blood artery between the heart of Ukraine and its body parts throughout the country. My country has been attacked by a terrible disease that destroys bridges, villages and cities, depriving our body of full blood circulation.

Наближається День Незалежності моєї країни, тепер зовсім інакше дивишся на минуле і тривожно на майбутнє. Але я впевнена, що наші мости не лише вціліють, а побудується ще багато нових, красивих та сучасних, і по цим мостам ми будемо повертатись додому, в своїй прекрасній та незалежній країні.

The Independence Day of my country is approaching, now I look at the past in a completely different way and worry about the future. But I am sure that our bridges will not only survive, but many new, beautiful and modern ones will be built, and we will return home to our beautiful and independent country over these bridges.