[EN/UA] За пару кроків до. Військові будні / A couple of steps to. Military weekdays

Привіт спільното! Люди у нас дуже співчутливі, бо то українці! Розповім вам які саме класні у нас люди! Діло було колись так, сіли ми шестеро у машину і поїхали на донецький напрямок. Їхали довго, застала нас ніч в дорозі і командир вирішив зупинитися, та переночувати в машині. А на ранок то вже видно буде, і їхати не так небезпечно, адже тепловізору у нас не було. Зупинилися ми у якомусь селищі, назви не побачив, бо як рашисти заходили в села наші демонтували всі вказівники. Тобто, потрапив рашист в село, а де він, то все його дезорієнтує.

А на дворі сніг випав, прохолодно, та і спати шістьом в машині не достатньо місця. Ми повиходили з машини, стоїмо куримо, вдивляємося в темряву. І іде старенький дід, побачив нас і каже, хлопці, Слава Україні! Трохи ми з ним поговорили і він позвав нас до себе в дім. Нагрів нам відро води, нагодував, ми з ним довго розмовляли, дуже гарний дід на нашому шляху трапився.

Дід розповів, що коли були тут рашисти, та проводили свій псевдореферендум, то він протестував. І раптом що, казав він, його й першого розстріляють. Село звільнено, багато хто виїхав, а ось цей дідусь до останнього залишався тут. Розповідав і плакав, а куди я, каже з дому та зі своєї землі піду? І таких історій я можу розповісти дуже багато... На жаль не всі ці історії з гарним кінцем. А на ранок ми з хлопцями скинулися грошима, віддячили діда за гостинність і поїхали. А він не хотів гроші брати, стояв плакав опираючись на свою палицю. Плакав і махав нам рукою, мовляв, Слава Україні, Героям Слава, бережи вас Бог сини...

А ось це я, фотографував товариш, щоб я дружині показався.

Щось я сьогодні геть без настрою, згадуються всілякі події. Вночі було дуже гучно, ще б трохи і. Майже біля нас за метрів тридцять впало, накривають рашисти, живого місця не залишають. Але ми теж не даємо їм спокою.

Фото
https://t.me/operativnoZSU

Hello community! Our people are very sympathetic, because they are Ukrainians! I will tell you what kind of cool people we have! It used to be like this, the six of us got into the car and drove in the direction of Donetsk. We drove for a long time, the night caught us on the way and the commander decided to stop and spend the night in the car. And in the morning it will already be visible, and it is not so dangerous to drive, because we did not have a thermal imager. We stopped in some village, I did not see the name, because when the raiders came to our villages, they dismantled all the signposts. That is, the rashist got to the village, and where he is, everything disorients him.

And it has snowed in the yard, it is cool, and there is not enough space for six people to sleep in the car. We got out of the car, stood smoking, peering into the darkness. And the old grandfather comes, saw us and says, guys, Glory to Ukraine! We talked with him a little and he invited us to his house. He heated a bucket of water for us, fed us, we talked with him for a long time, a very nice grandfather happened to be on our way.

Grandfather said that when the Rashists were here and held their pseudo-referendum, he protested. And suddenly, he said, he would be the first to be shot. The village was liberated, many people left, but this grandfather stayed here until the last. He told stories and cried, but where will I go from home and from my land? And I can tell a lot of such stories... Unfortunately, not all of these stories have a happy ending. And in the morning, the boys and I dumped the money, thanked grandfather for his hospitality and left. And he did not want to take the money, he stood crying leaning on his stick. He cried and waved his hand at us, saying, Glory to Ukraine, Glory to the Heroes, God protect you sons...

Somehow I'm in a bad mood today, all kinds of events come to mind. It was very loud at night, a little more. Almost thirty meters from us, they fell, covering the heath, leaving no living space. But we don't give them peace either.