Естетика майбутнього

Ух, люблю я експериментувати з образами та стилями, а штучний інтелект зараз дає прекрасну можливість для таких от творчих намагань тим, хто не дуже петрає у техніках малювання чи будь-якого візуального відображення своїх задумок і планів 😉. То ж цього разу, продовжуючи свої попередні візуальні проби, у мене народилося дещо несподіване, таке, чого я не очікувала. Але цей стиль мені дуже подобається і нагадав мені Дюну, візуальний стиль саме цього фільму. І що найбільш парадоксальне, це світ дуже далекого майбутнього, віддаленого від нашого на 20000 років у майбутнє і який ледве оговтався після нищівною війни із штучним інтелектом і де будь-яку мислячі машини знаходяться під строгою забороною, а за порушення грозить смертна кара. Це дуже жорстокий світ, де основна частина людства, хоча і поширилося на мільйон планет, веде своє існування у доволі жалюгідних умовах. Все там настільки чуже та інакше, що потрібен геть інший візуальний стиль, щоб це все підкреслити і Дені Вільньову це вдалося чудово. А тепер от і нейронка Леонардо порадувала мене незумисним наслідуванням 😊.