У глибокій темряві вулканічної печери, де вогонь і земля зливалися в одне, жила дівчина на ім'я Ліра. Вона була охоронцем цього вулкану, відданою його могутній силі. Її сукня, виготовлена з драконячої луски, блищала, немов зірка на небі. Подейкують, що цю сукню пошили із мертвого дракона, якого вбив колись її батько, могутній лицар. А інші кажуть, що це вона сама перетворюється на дракона і заманює до себе в лігво самотніх подорожніх.

Ліра відчувала пульсуючий ритм вулкану, як своє власне серце. Вона гуляла біля його підніжжя, спостерігаючи, як вогонь викидав червоний дим у небо. Її волосся було таке ж червоне, як лава, що бігла по скелях. Вона відчувала себе частиною цього місця, його живою душею.

Одного разу, коли вулкан викинув потужний потік лави, Ліра побачила чоловіка, який блукав поблизу. Він був втомлений і збентежений, але його очі загорілися, коли він побачив дівчину. Він зупинився, не вірячи своїм очам.

"Хто ти?" запитав він.

"Ліра," відповіла дівчина. "Охоронець вулкану."

Чоловік розгубився. "Як ти можеш жити тут? Це небезпечно!"

Ліра посміхнулася. "Це моя домівка. Я відчуваю його силу, його життя. А сукня з драконячої луски – це мій оберіг. Вона допомагає мені зберегти рівновагу між вогнем і землею."

Чоловік відчував, що вона не звичайна. "А чому ти тут?"

Ліра поглянула на вулкан, який викидав червоний дим. "Можливо, щоб заманити до себе самотніх подорожніх. А можливо, щоб знайти відповідь на питання, яке він несе в собі."

Чоловік пригорнув її до себе. "Тоді я залишусь тут разом з тобою."

І так, вулкан став свідком їхнього кохання, а Ліра продовжувала боронити його від небезпек. Її сукня з драконячої луски блищала, немов зірка на небі

Зображення згенеровані нейронною мережею Leonardo.ai.