Жити | To live. #FridayPoem

Привіт, друзі!

Початок дня був дуже "бадьорим". Багато хто прокинувся під гучну роботу ППО по російських ракетах. Кацапи знову цілили по нашій енергетиці. Наші ППО-шники - просто БОГИ! І не тільки вони, а й пілоти F-16, які сьогодні теж збивали ракети.

The beginning of the day was very "vigorous". Many woke up to the loud work of air defense on Russian missiles. The Katsaps again aimed at our energy sector. Our air defense - absolute GODS! And not only them but also the F-16 pilots, who also shot down missiles today.

Ранкове яскраве сонце й мільярди відображень від сліпучо-білого снігу - це наче природа вирішила нас підбадьорити. Ще один день, подарований нам Богом і нашими Захисниками.

The bright morning sun and billions of reflections from the dazzling white snow - it's as if nature decided to cheer us up. Another day given to us by God and our Defenders.

Для п'ятничної ініціативи #FridayPoem, започаткованої @lilideleopolis, я знову принесла вам вірш мого улюбленого автора, поета i військового льотчика Василя Муліка.

For the #FridayPoem initiative launched by @lilideleopolis I once again brought you a poem by my favorite author, poet and military pilot Vasyl Mulik.

Вірш із збірки "Базальт":

Ні сподівань, ні прагнень, ні мети -
Несказані слова, порожній погляд.
Не знав ти щастя, не відчув біди -
Корився німо невблаганній долі.

Ти не тримав сталевого клинка,
Не бачив ні небес, ні дна, ні пекла,
Твоя не доторкнулася рука
До чорного металу кулемета.

Не вбив, хто заслуговував на смерть,
Хто вартий був життя - не врятував.
До зір не рвався крізь небесну твердь.
Об твердь земну - коліна не стирав.

Ні крижаних рівнин, ні сонячних степів,
Ні джунглів, ні пустель, ні океанів.
Ні друзів, ні коханок, ні братів.
Ні хуртовин, ні вивержень вулканів.

Не плакав, не сміявся, не благав.
Зубами ти не рвав чужої плоті.
Востаннє до юрби не промовляв
З просочених червоним ешафотів.

Не рвались нерви, не стискались кулаки.
Не обирав - ні дому, ні дороги.
Не шаленів від тих п'янких смаків -
Свинцю та крові, жінки й перемоги.

Ні свисту куль, ні скреготу мечей,
Густим багрянцем бинт не розквітав.
І обладунок не стискав твоїх плечей,
І страх померти - серця не стискав.

Не йшов "ва-банк", не ставив на "зеро",
Не рвав стоп-кранів, не тиснув на газ,
Не входив до борделей та церков,
Не чув ніколи про "єдиний шанс".

Не каявся, не бився, не грішив.
Бунтів не піднімав на кораблі.
Не біг, не плив, не повз і не летів.
Не замерзав. Відтак - і не горів.

Нікого не знаходив й не втрачав.
Не мучився, не вірив, не молив.
До скону, до безумства не кохав.
Не помирав... Та й взагалі - не жив.

08.12.2021.

---

На цьому я прощаюсь. Мирного всім неба і дякую за те, що читаєте!